Чи траплялося вам чути, ніби на Рівненщині немає на що дивитися? Про Івано-Франківськ кажуть, що саме місто дихає історією, про Черкащину згадують Буцький каньйон, Канів, Чигирин. А от Рівненщину чомусь записують у нецікаві. Та не поспішайте вірити цій оманливій думці.
Бо як щодо Клеванського замку, того самого, що біля Тунелю кохання? Так, руїни, зате це перше, що спадає на думку. Поруч і Дубенський замок, який зберігся значно краще. А якщо рушити ще далі, дорога виводить до споруди, від якої по спині біжать сироти. Це Тараканівський форт. Якихось п’ятдесят кілометрів від обласного центру, і ви ніби потрапляєте в декорації до фільму – велетенські цегляні стіни, темні каземати, земляні вали, крізь які проросли дерева.
І кіно тут, до слова, справді знімали, зокрема “Поводир”. Форт зводили наприкінці XIX століття як неприступну твердиню на межі двох імперій. Вклали шалені гроші, близько 66 мільйонів рублів, а він так і не проявив себе у справжніх боях. Зате обріс легендами так, що місцеві прозвали його містом привидів. Тож розкажемо, як його будували, що пережив і в якому стані сьогодні. А заразом доведемо, що Рівненщина варта уваги не менше за розхвалених сусідів.
Де знаходиться Тараканівський форт та чим відомий
Отже, ближче до справи. Шукати форт треба в Дубенському районі, біля села Тараканів, звідки й пішла його народна назва. Стоїть він над річкою Іква, а поруч проходить траса Київ-Чоп (М06), тож проїхати повз нього справді складно.

Офіційно ж споруда зветься Дубенський форт, або Нова Дубенська фортеця. Просто “Тараканівський” звучить колоритніше, тому в народі прижилася саме ця назва.

А тепер про те, чим він, власне, прославився. І тут головний парадокс – форт відомий передусім тим, що так і не повоював. Його будували як неприступну твердиню, вклали шалені гроші, а за призначенням він так жодного разу й не послужив. Велич є, а бойової слави катма.
По-друге, це справжня рідкість. Подібних фортифікаційних споруд у світі лишилося всього три, і дві з них розташовані аж у Франції. Не дивно, адже й наш форт зводили, спираючись на французький досвід, звідси, до прикладу, ті самі “світлові дворики” над казематами, яких не було в жодному російському укріпленні.
По-третє, кіно. Завдяки колоритному вигляду форт не раз потрапляв в об’єктив кінематографістів. Тут знімали відому історичну стрічку “Поводир”, а також казку-фентезі “Джура-Королевич”.

Ну і, звісно, легенди. Про підземний хід до Дубенського замку, привидів і людей, які нібито зникали в казематах, чув чи не кожен, хто цікавиться містикою. Саме вони й перетворили покинуту фортецю на місто привидів, куди їдуть туристи з усієї країни.
Історія Тараканівського форту: від будівництва до наших днів
Тепер трохи історії, без якої це були б просто гарні руїни.
Все почалося наприкінці XIX століття. Кордон між двома імперіями, Російською та Австро-Угорською, проходив саме тут, тож царський уряд вирішив прикрити важливу залізницю Львів-Київ потужним укріпленням. Ідею подав знаменитий інженер Едуард Тотлебен, герой оборони Севастополя. Насип під форт почали робити ще у 1860-х, а основне будівництво розгорнулося у 1885-1890 роках. Коштувало це імперії близько 66 мільйонів рублів, гроші на той час просто астрономічні.
Форт вийшов справді передовим. Уже в 1899 році тут були електричне освітлення, телефон і телеграф, а ще водогін, каналізація й потужне озброєння, десятки гармат і кулеметів. Здавалося б, неприступна твердиня. Але за призначенням його так і не використали. У Першу світову росіяни спершу без бою здали форт полякам, а потім, схаменувшись, у 1916 році відбили назад, розтрощивши власною ж артилерією.
Далі було тільки гірше. У Другу світову форт майже не воював, певний час тут стояли німці. А потім він і зовсім став непотрібним. Його намагалися пристосувати під склад консервів і навіть автозапчастин, та щоразу заважала страшенна вологість. Врешті споруду просто покинули.
Так могутня фортеця й перетворилася на те, що ми бачимо сьогодні – велетенський покинутий лабіринт, який повільно поглинає природа. І, погодьтеся, у цьому є щось значно цікавіше за будь-яку відреставровану пам’ятку.
Легенди та привиди Тараканівського форту

А тепер найсмачніше, те, заради чого сюди їде половина туристів. Бо покинута фортеця без власних легенд, як то кажуть, і не фортеця зовсім.
Найвідоміша історія це підземний хід, який нібито з’єднує форт із Дубенським замком за кілька кілометрів. Кажуть, ним колись рятувалися захисники під час облоги. Вороги вриваються всередину, а фортеця порожня, усі зникли, наче крізь землю провалилися. Хід цей досі шукають, але поки що марно.
Не менш моторошна легенда пов’язана з Другою світовою. Подейкують, що німці облаштували в підземеллях таємну лабораторію, де розробляли нову зброю й ставили досліди над людьми. А відступаючи, замінували й забетонували тунелі так, що знайти їх не можуть і донині.
Ну і класика жанру, привиди. Місцеві розповідають, що ночами в казематах чути звуки стройового маршу, у порожніх коридорах лунають кроки, а годинники раптом починають показувати казна-що. Кажуть, це душі солдатів, які загинули тут під час боїв і досі не знайшли спокою.
Вірити в усе це чи ні, справа ваша. Та безсумнівно, що саме легенди й перетворюють звичайні руїни на місце, куди хочеться приїхати й побачити все на власні очі.
Архітектура й підземелля Тараканівського форту
Тепер від легенд до конкретики. Бо всередині форт вражає не менше, ніж його історії.

За формою це велетенський витягнутий чотирикутник, чи то ромб, зі сторонами близько 240 метрів завдовжки. Стіни тут двометрової товщини й шестиметрової висоти, а зведені вони з цегли, каменю й бетону, який на той час був новинкою в імперії. Уся споруда наполовину захована під землею й насипами, тому здалеку скидається радше на порослий деревами пагорб, ніж на фортецю.

Головна цінність ховається всередині. Форт це, по суті, підземне місто зі 105 казематів, які могли вмістити близько 800 солдатів. Усе це пронизано лабіринтом підземних ходів і галерей, які з’єднують різні частини форту. Саме вони й породили легенду про тунель до Дубенського замку. Мандрувати ними моторошно й захопливо водночас:
- темрява;
- вологість;
- відлуння кроків;
- жодних вказівників.
Тому без ліхтарика й теплого одягу сюди краще не потикатися.
Цікаві та маловідомі факти про Тараканівський форт
А тепер найсоковитіше, те, через що про форт і не змовкають розмови:
- Всередині був не лише гарнізон, а й ціле життя, працювали кухня, їдальня, пральня, медпункт і навіть власна гарнізонна церква.
- Дерева тут проростають прямо крізь цеглу, а коріння оплітає стіни й сходи, тому туристи давно прозвали форт джунглями.
- У 1890 році форт особисто оглядала царська родина Олександра III, тобто ви блукатимете тими самими коридорами, де колись ступав російський імператор.
- По всій території буяє отруйний борщівник заввишки до двох метрів, і один необережний дотик обертається болючими опіками на шкірі.
- Напівзруйновані каземати, темні тунелі й зарослі мури виглядають достоту як декорація до постапокаліптичного фільму.

Саме через цей моторошний антураж форт став меккою для любителів темного туризму й urban exploration, а знімки звідси збирають тисячі лайків у соцмережах. Кадри тут виходять зовсім іншими, ніж, скажімо, сонячні фото з Шацьких озер. Замість блакитної води й пляжів похмура велич і атмосфера покинутого світу.
Обвал у Тараканівському форті та його сучасний стан
Якщо після попередніх фактів ви вже почали збиратися в дорогу, то варто знати й бути готовим до того, що стан форту сьогодні, м’яко кажучи, тривожний.

Споруда вже кілька років в аварійному стані. 12 квітня 2026 року обвалилася частина Центральної казарми, одного з ключових елементів форту. Великі уламки цегляної кладки перекрили вхід до пам’ятки. Після цього Рівненська ОВА звернулася до Міноборони з проханням терміново обмежити доступ туристів і провести протиаварійні роботи.
От тільки швидкого ремонту не буде. Форт стоїть на балансі Міністерства оборони, а коштів на його реставрацію в бюджеті на 2026 рік просто не передбачено. Формально об’єкт навіть не має статусу пам’ятки культурної спадщини, тож урятувати його поки що нема кому. А отже, стіни й далі осипатимуться, і ризик нових обвалів лишається високим.
Тому офіційно форт закритий для відвідування, і за вашу безпеку тут ніхто не відповідає.
Якщо ви все ж вирушаєте, то:
- не заходьте самі в глибокі підземелля, форт має аж сім підземних рівнів, де легко загубитися й де найвищий ризик обвалу;
- обов’язково візьміть ліхтарик, а не телефон, і взуйте закрите міцне взуття;
- не спирайтеся на стіни й не залазьте на конструкції, стара кладка осипається просто під руками;
- одягніть закритий одяг через отруйний борщівник і не ходіть поодинці;
- уважно стежте за дітьми, бо відкритих колодязів і провалів тут вистачає.
Поїздка сюди це завжди певний ризик. Форт прекрасний, але поводитися в ньому треба обережно, як і належить у покинутій столітній споруді.
Як дістатися до Тараканівського форту
Та якщо все ж таки зібрались, кілька слів про маршрути. Форт стоїть майже біля траси Київ-Чоп. Орієнтир – місто Дубно, а звідти лишається якихось десять кілометрів до села Тараканів. Тільки останній відрізок (приблизно 1 км) дороги до самої локації ґрунтовий, після дощу тут буває справжнє болото, і без повного приводу можна застрягнути. У негоду авто краще лишити й пройти цю ділянку пішки.

Оскільки їхати сюди будуть з різних куточків країни, орієнтуватися все одно доведеться вже на місці, за навігатором. Тож ось приблизна картина відстаней від великих міст, аби ви бодай уявляли масштаб дороги:
| Місто | Відстань в км (авто) | Час у дорозі |
| Рівне | 47 | до 1 год |
| Львів | 140 | 2 год |
| Луцьк | 70 | 1 год |
| Тернопіль | 90 | 1,5 год |
| Київ | 370 | 5 год |
| Черкаси | 470 | 6,5 год |
| Вінниця | 300 | 4 год |
| Одеса | 700 | 9 год |
Для заходу країни це поїздка на пів дня, а от зі сходу чи півдня дорога вже серйозна. Найкомфортніше їхати з боку Києва чи Рівного, бо там аж до Дубна веде хороша М06. А от маршрут через Тернопіль місцями далеко не ідеальний, тож закладайте більше часу, ніж обіцяє навігатор. Тим, хто їде здалеку, як-от з Одеси, дорогу варто розбити на два дні й заночувати десь на пів шляху, приміром у Вінниці, де можна відпочити й прогулятися містом.
Раз уже приїхали, поєднайте одразу кілька локацій. Поруч старовинне Дубно з його замком, а трохи далі Клевань зі знаменитим Тунелем кохання й руїнами замку. Усе компактно, тож за одну поїздку побачите кілька перлин Рівненщини.

Хто без авто, теж не в програші. До Дубна регулярно ходять автобуси й маршрутки з Рівного, Львова, Луцька та інших міст, а є й потяги. А вже з автостанції Дубна можна взяти таксі до Тараканова, це недалеко й недорого.
І хоч дорога сюди буває непростою, жоден із туристів про неї потім не згадує. Бо на місці велетенська фортеця, що пережила імперії й війни, а тепер тихо доживає віку в обіймах природи, все затьмарює. Так, вона занедбана і небезпечна, зате справжній, без турнікетів і музейного скла. А фотографії звідси виходять такі, що позаздрить навіть той, хто нещодавно повернувся з Українських Мальдівів. Тож якщо любите атмосферні місця з характером, Рівненщина точно варта вашої уваги.

