У професійному житті, крім щоденної рутини, завжди знайдеться місце для чогось іншого. То нова цікава задача, то відпустка, то підвищення, а разом з усім цим ще й купа паперів, без яких нікуди. Спершу ми в захваті шукаємо роботу, ретельно складаємо резюме, готуємося до співбесід. Потім освоюємося, беремо відпустки, ростемо. А інколи настає момент, коли треба написати заяву на звільнення. Звучить, може, і не надто приємно, та насправді це далеко не завжди про негатив. Причини бувають різні. Хтось переїжджає, когось переводять на вищу посаду чи в інший філіал, і тоді цей папірець узагалі проста формальність. Та хоч якою була б причина, оформити все варто правильно, бо це все-таки офіційний документ. Аби потім не грузнути в зайвих з’ясуваннях і паперовій тяганині, а спокійно рушити до наступного етапу, краще заздалегідь знати, як скласти заяву, яких помилок не припуститися і які зразки підійдуть саме для вашої ситуації. Про це й поговоримо. Що таке заява на звільнення і коли вона потрібна Почнемо з основ. Заява на звільнення – це письмовий документ, у якому працівник повідомляє роботодавця про своє бажання припинити трудові відносини. Простими словами, саме з неї починається вся процедура. Немає заяви, немає й підстави видати наказ про звільнення, а отже, формально ви й далі лишаєтеся працівником. Потрібна вона в будь-якому випадку, коли ви йдете з роботи за власною ініціативою. Це може бути звільнення за власним бажанням, за угодою сторін чи з поважної причини. Механізм скрізь той самий: Регулюють усе це статті 38 та 39 Кодексу законів про працю. Перша стосується звичайних, безстрокових договорів, а друга строкових, тобто укладених на певний період. Та про тонкощі поговоримо далі, а поки що головне запам’ятати одне: заява це не проста формальність, а офіційний документ, який захищає й вас. Саме тому важливо скласти її правильно. Як правильно написати заяву на звільнення А тепер найпрактичніше. Лякатися тут нема чого, бо заява на звільнення один із найпростіших документів. Її не треба вигадувати з нуля чи знати юридичну мову, головне дотриматися звичної структури. А складається вона всього з кількох частин: От і вся наука. Та є два моменти, на яких спотикаються найчастіше, це підстава звільнення й дата. Без них заяву можуть або не прийняти, або витлумачити не так, як ви хотіли. Тож проговоримо їх окремо трохи згодом, а готові зразки з правильними формулюваннями лишиться тільки переписати під себе. Скільки відпрацьовувати та як рахувати строк Ось і повертаємося до обіцяного, до підстави, дати й чи потрібно відпрацьовувати 14 днів при звільненні. Почнемо з підстави. Це, простими словами, причина, з якої ви йдете, і саме її обов’язково вписують у текст. Від неї залежить і формулювання, і те, скільки часу доведеться відпрацювати. Найпоширеніші підстави такі: Тепер про дату й ті самі два тижні. За загальним правилом, якщо звільняєтеся за власним бажанням, попередити роботодавця треба за 14 днів, це і є звичне “відпрацювання”. Час цей дається, щоб роботодавець устиг знайти заміну й прийняти справи. Ці два тижні рахують не від дати, яку ви написали в заяві, а від дня, коли роботодавець її фактично отримав, тобто зареєстрував. Тож подавайте документ офіційно, під реєстрацію, а не просто кладіть на стіл начальнику, інакше строк може “поповзти”, а дата звільнення зміститися. А тепер трохи з життя. На практиці сьогодні мало хто змушує відпрацьовувати 14 днів повністю. Якщо працівник твердо вирішив піти, силоміць його ніхто не тримає, часто відпускають і раніше, за домовленістю. Та багато залежить від того, де ви працюєте. У державних установах правил дотримуються чіткіше. Тут усе за буквою закону: А от у приватних компаніях усе гнучкіше. З одним роботодавцем можна розійтися хоч наступного дня, а інший, навпаки, наполягатиме на повних двох тижнях. Тож перш ніж планувати останній робочий день, варто просто поговорити з керівництвом і домовитися по-людськи. А ще, поки ці два тижні тривають, ви маєте право передумати. Якщо на ваше місце ще офіційно не запросили іншого працівника, заяву можна відкликати, написавши окрему про відкликання попередньої. Готові зразки заяв на звільнення для різних ситуацій А тепер до найпрактичнішого. Погодьтеся, коли перед очима є готовий зразок, орієнтуватися завжди простіше. Байдуже, мотиваційний лист ви складаєте, готуєтеся до інтерв’ю чи пишете оту саму заяву на звільнення. Один вдалий приклад, і питання “як це правильно оформити” відпадає саме собою. Тож нижче ми зібрали зразки на всі поширені випадки. Знайдіть свій, скопіюйте й підставте власні дані. Нагадаємо лише, що “шапку” заяви (кому й від кого) та дату з підписом оформлюють однаково скрізь, а різниться головне сам текст і підстава звільнення. Заява на звільнення за власним бажанням – зразок і особливості Найпоширеніший варіант, коли ви йдете з власної волі й готові відпрацювати належні два тижні. Підстава тут, стаття 38 КЗпП. Зразок: Дату звільнення рахуйте з урахуванням двох тижнів від дня подання, і тоді питань не виникне. Заява на звільнення за власним бажанням без відпрацювання Годиться, коли роботодавець не проти відпустити вас раніше або коли є поважна причина не чекати два тижні. Зразок: Достатньо чітко вказати причину й бажану дату. Якщо причина поважна за законом, роботодавець зобов’язаний звільнити вас саме тоді, коли ви просите. Заява на звільнення за угодою (згодою) сторін Зручний варіант, коли ви з роботодавцем просто домовилися розійтися. Підстава, пункт 1 статті 36 КЗпП, а дату визначаєте разом. Зразок: Її не відкликати самому, бо рішення ухвалюють обидві сторони. Тож зважте все наперед. Заява на звільнення у зв’язку з переїздом – зразок Переїзд це поважна причина, тож відпрацьовувати не доведеться. Роботодавець має звільнити вас у вказаний день. Зразок: Якщо є документ, що підтверджує переїзд, додайте його, і жодних зайвих питань не буде. Заява на звільнення за станом здоров’я Коли працювати не дозволяє здоров’я, це також поважна причина. Тут знадобиться медичний висновок. Зразок: Без медичного висновку її розглянуть як звичайну, з відпрацюванням, тож документ обов’язковий. Заява на звільнення для ФОП – що потрібно знати Тут маленька плутанина, яку варто розвіяти. Сам ФОП нічого на звільнення не пише, бо він не найманий працівник, а підприємець. Коли хоче завершити діяльність, він не звільняється, а закриває ФОП через “Дію” чи держреєстратора. А от найманий працівник у ФОП пише звичайну заяву на ім’я підприємця. Зразок: Тобто для працівника ФОП усе те саме, різниться лише “шапка”, де замість назви компанії пишуть прізвище підприємця. Нічого складного. Хоч яка причина звільнення, скелет заяви лишається той самий, а міняються лише підстава й дата. Тож обирайте потрібний зразок, і за пару хвилин документ буде готовий. Часті помилки при написанні заяви на звільнення Насправді припуститися помилки тут складно, документ і так простий. Та все ж таке трапляється, і зазвичай винні не незнання, а емоції. Хвилювання, образа, злість чи бажання швидше з усім покінчити, і от людина щось пропускає чи пише не те. Тож головне писати спокійно й уважно все перевірити. Переконайтеся, що в заяві є чітка підстава й бажана дата звільнення, бо саме їх забувають найчастіше. Не пишіть розмито, формулювання має бути однозначним. Не забудьте про підпис і дату подання, без них документ недійсний. І обов’язково подавайте все офіційно, під реєстрацію, а не просто “в руки” начальнику. А ще, хоч би що вас підштовхнуло до звільнення, намагайтеся піти спокійно, без зайвих емоцій. Двері краще не грюкати, адже світ тісний, і з колишнім керівництвом ви ще можете перетнутися. Спокій і чемність тут завжди виграють. Пам’ятаєте, з чого ми починали? Що робота це не лише щоденна рутина, а й ціла купа різних моментів, і радісних, і формальних. Заява на звільнення саме з таких, звучить серйозно, а насправді це лише один аркуш паперу. І далеко не завжди за ним стоїть щось погане. Часто це просто крапка в одному розділі, щоб відкрити наступний. Тож підійдіть до нього спокійно, оформіть усе як слід, і сміливо рушайте далі. Бо попереду, цілком можливо, чекає саме те, чого ви так довго прагнули.