Відьми були, є і, схоже, нікуди не дінуться. У кожну епоху їх боялися й шанували, до них йшли за допомогою і від них тікали. Їх топили у ставках, спалювали на майданах, шукали “мітки диявола” на тілі – бо страх завжди йде рука об руку з незрозумілим. Цікаво інше: образ чаклунок постійно змінюється. Середньовічна баба-яга з мітлою, відьма-спокусниця з ренесансних гравюр, сучасна “witch” у чорному пальті з кав’ярні – вони всі про одне, але виглядають так, як потрібно своєму часу.
Кожен народ малює відьом по-своєму. Для України цей образ особливо живий – і всі чомусь знають, що всі вони з Конотопа. Навіть якщо Ви пропустили “Конотопську відьму” Квітки-Основ’яненка у дев’ятому класі, не бачили вистави та проґавили трейлер фільму 2024-го, Ви все одно чули цю фразу. Вона живе десь на рівні народної пам’яті – як жарт, як легенда, як щось, що всі розуміють без пояснень. Навіть коли Енджі Крейда співає “Враже” на вірш Людмили Горової, ми інстинктивно згадуємо: а, ну звісно, відьми ж з Конотопа.
Але справжньою “відьомською столицею” Конотоп став завдяки повісті Григорія Квітки-Основ’яненка. Написана майже двісті років тому, вона й досі б’є в саме серце: герої, конфлікти, гумор – усе те саме, тільки в інших декораціях. Тож що ж у цій історії такого для нас, людей 2025-го? Чому вона й досі не дає спокою?
Конотопська відьма: коротко про головне
Отже, про що взагалі йдеться? “Конотопська відьма” – це не просто байка про чаклунство. Це історія про те, як цілий Конотоп зійшов з глузду через одну жінку. Сотник Микита Забрьоха, чепурний хлопець двадцяти п’яти років, закохався в красуню Олену. Поїхав свататись – отримав гарбуза. Причому не просто відмову, а справжній печений гарбуз на сніданок, і ще один – на шию коня. Образа страшенна, серце розбите, самолюбство в клаптях.
Тут і почалося найцікавіше. Хитрий писар Пістряк, побачивши сотника в такому стані, вирішив убити двох зайців – і від походу до Чернігова відкрутитися, і Забрьоху на дурня виставити. Каже: “Пане сотнику, а Ви знаєте чому в нас посуха? Відьми! Треба їх топити!”. І справді потопили – семеро баб, кожна з яких колись чимось писаря образила. Химка вказала на нього як на злодія бджіл, Явдоха змусила танцювати перед громадою, Пріська дала проносне замість приворотного зілля. Помста, одним словом, тільки в масштабах усього міста.
А тим часом виявилося, що справжня відьма – Явдоха Зубиха, та стара баба, яка вдень виглядала старою, а вночі перетворювалася на молоду дівчину. Саме вона й допомогла Олені відіпхнути Забрьоху спочатку, а потім – навпаки, з’єднати закоханих. Бо справжня любов, як виявилося, сильніша за будь-яке чаклунство та людські інтриги. Зрештою все закінчилося весіллям, а Пістряк так і лишився при своїх хитрощах.
Повість написана простою мовою, повна жартів і того самого українського гумору, де за комізмом ховається щось більше.
Фільм “Конотопська відьма” (2024): сюжет, жанр і нове бачення
Для сучасного глядача, який може й не читав Квітку-Основ’яненка, “Конотопська відьма” – це насамперед фільм. Той самий горор 2024 року, який підірвав український прокат і змусив говорити про себе всіх – від захоплених фанатів до скептичних критиків.
Це не перша спроба перенести конотопську історію на екран:
- У 1987-му вийшов фільм-спектакль студії “Укртелефільм” з постановкою театру ім. Франка – театральна класика з Раїсою Тепловою та Валентином Троцюком, максимально близька до оригіналу.
- У 1990-му – музична комедія “Відьма” режисерки Галини Шигаєвої з Богданом Бенюком та Левом Перфіловим, насичена українським гумором і містикою, чимось схожа на “Вія” та “Вечори на хуторі”.
- Але версія 2024 року – це щось зовсім інше. Прем’єра відбулася 22 серпня, за два дні до Дня незалежності України.
І це вже не комедія про козацьку старшину XVIII століття – це повноцінний український горор про війну, помсту та відьомську силу.
Версія 2024: коли відьма стає символом помсти
Сюжет розгортається навколо прадавньої відьми Олени (Тетяна Малкова) та її коханого Андрія (Тарас Цимбалюк). Вони живуть звичайним життям, насолоджуючись кожною миттю. Олена давно зреклася своїх відьомських сил заради кохання. Але все змінюється з початком повномасштабного вторгнення – російські війська захоплюють місто, пара намагається виїхати із зони бойових дій, але натрапляє на окупантів. Андрій гине на руках у коханої.
Лють Олени та її бажання помститися перетворюються на неспинну силу. Вона повертає свої відьомські здібності та обрушує жахливі й криваві кари на голови вбивць свого нареченого, кожного разу вигадуючи дедалі жорстокішу розправу.
Автором ідеї та сценаристом виступив Ярослав Войцешек (автор сценаріїв до “Захара Беркута”, “Сторожової застави”, “Мавки. Лісової пісні”), режисером-постановником став дебютант Андрій Колесник, а спродюсувала стрічку Ірина Костюк. Композитором став Олександр Чорний, за кастинг відповідала Олена Шляхова, а візуальні ефекти створила команда Postmodern Postproduction. Художницею з костюмів була Ірина iSky, військова фотографка 59 бригади ім. Якова Гандзюка. Саундтреком до фільму стала пісня Злати Огнєвіч.
Натхненням для авторів стали давньоукраїнські легенди, вірування та реальний випадок, коли на початку російського вторгнення 2022 року конотопчанка кляла окупантів словами “в Конотопі кожна друга – відьма”. Для зйомок використали справжню трофейну російську техніку та форму. Частина знімальної групи, зокрема сценарист Ярослав Войцешек, нині проходить службу у ЗСУ.
Актори фільму “Конотопська відьма”: хто зіграв головні ролі
Головну роль Олени, зіграла акторка Тетяна Малкова. Її коханого Андрія втілив на екрані Тарас Цимбалюк, а тітку Олени – Олена Хохлаткіна.
Загін російських окупантів у фільмі зіграли актори:
- Павло Вишняков;
- Іван Шаран;
- Ярослав Шахторін;
- Артем Сагітов;
- Сергій Сосновцев;
- Владислав Вербицький;
- Ростислав Фоменко;
- Микита Слободенюк;
- Микола Головчак;
- Сергій Аніпченко.
І багато з них зробили свої ролі настільки переконливими, що глядачі в кінозалах аплодували сценам розправи над “окупантами”.
Відгуки глядачів та критиків про фільм
За 14 тижнів прокату “Конотопську відьму” подивилися понад 358 тисяч глядачів, а каса зібрала понад 57 мільйонів гривень. І це не просто цифри – фільм увійшов до топ-3 найуспішніших фільмів жахів за всю історію українського прокату. А ще – в десятку лідерів 2024 року серед усіх фільмів.
Глядачі були в захваті. Хтось ішов дивитись на те, як відьма мстить окупантам, хтось – просто за атмосферою. Одні казали, що це та сама розрядка, якої нам усім не вистачає. Інші – що в цьому щось більше: помста, справедливість, вигадана, але така бажана.
Та не всім усе сподобалося. Критики розділилися: частина хвалила за ефекти, музику, сміливість. А частина – навпаки, дорікала авторам за перебір із жорстокістю, недопрацьований сюжет. І навіть те, що назвали стрічку “Конотопська відьма”, хоча від класичного твору там майже нічого не залишилося, крім імен.
Але одне точно: фільм став явищем. Про нього писали, його обговорювали, його дивились масово. А після прокату він з’явився онлайн – тепер його можна легально подивитися на Netflix, Київстар ТБ та інших сервісах. Якщо не встигли в кіно – ще не пізно надолужити.
Конотопська відьма як вистава: сучасні театральні постановки
Поки фільм 2024 року збирає касу в кінотеатрах, театри по всій Україні продовжують грати свої версії. І найгучніша з них – постановка Івана Уривського в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка.
Театр Франка: вистава-явище
Прем’єра вистави режисера Івана Уривського відбулася 28 квітня 2023 року. Сам режисер описує її так: “Чорно-біла вистава, де добро бореться зі злом, світло протистоїть темряві та все запаковано в іронію та гумор”.
Вистава стала культурним феноменом в Україні. Хештег #КонотопськаВідьма набрав понад 35 мільйонів переглядів у TikTok. Квитки розкуповують за півгодини, а повні зали збираються з прем’єрного показу. Купити їх можна лише в касі театру.
Чому така популярність? Театральний критик Сергій Винниченко вважає, що інтерес до театру зріс через обмеженість інших форм розваг у воєнний час. Режисер Іван Уривський зазначив, що успіх вистави зумовлений її здатністю передати настрій часу та актуальність теми.
У 2026 році вистава вирушає у тур Європою.
Інші театральні версії по Україні
“Конотопська відьма” живе не тільки в столиці. Ось які постановки можна побачити в різних театрах:
| Театр | Прем’єра | Режисер | Особливості |
| Театр ім. Гоголя (Полтава) | 27 березня 2024 | Владислав Шевченко | Музична вистава “небилиця-небувалиця” з оригінальною музикою Віталія Ковтуна. |
| Театр “Магара” (Запоріжжя) | – | Тетяна Лещова | Фантасмагорія – яскраве пісенно-танцювальне музичне видовище. |
| Театр “Берегиня” (Київ) | – | Тетяна Авраменко | Яскрава комедія з бурлеском, гумором і народним колоритом. |
| Центральний Будинок офіцерів ЗСУ (Київ) | 11 січня 2025 | Дмитро Рачковський | Сучасна містика на сцені, адаптація класики з сучасним звучанням. |
Кожен театр знаходить у повісті Квітки-Основ’яненка щось своє. Хтось робить акцент на музиці й танцях, хтось – на сатирі, хтось – на містиці. Але всі сходяться в одному: історія про конотопську чаклунку актуальна завжди, просто потрібно знайти правильний підхід до сучасного глядача.
Книга “Конотопська відьма”: автор, жанр і аналіз
Фільми вражають, вистави збирають аншлаги, але все починалося з книги. І неважливо, в якій послідовності Ви дізнаєтесь про “Конотопську відьму” – спочатку подивитесь фільм, потім підете в театр і тільки після цього візьмете в руки книжку, чи навпаки. Кожна версія цікава по-своєму, кожна знаходить своє відображення в сучасності. Але якщо після фільму або вистави хочеться дізнатися, з чого ж все почалося, – книга Григорія Квітки-Основ’яненка чекає на Вас майже 200 років.
Її досі друкують – від бюджетних шкільних видань до розкішних колекційних кольоровим зрізом і металізованими вставками. А у 2024 році видавництво КСД навіть випустило новелізацію фільму – сучасну книжку про відьму-месницю за авторством Вікторії Цибульської. Тож тепер є дві “Конотопські відьми” у книжковому форматі – класична про козацьку старшину XVIII століття і сучасна про помсту окупантам. Обидві – про силу, боротьбу зі злом і справедливу відплату, тільки в різних епохах.
Григорій Квітка-Основ’яненко та його “Конотопська відьма”
Повість написана в 1833 році, а опублікована в 1837-му у другій книзі “Малоросійських оповідань” письменника. Григорій Квітка-Основ’яненко – один з основоположників української прози, людина, яка довела, що українською мовою можна писати не лише вірші, а й повноцінні художні твори. До нього багато хто вважав українську просто діалектом, мовою для побутового спілкування. Квітка-Основ’яненко змінив цю думку.
Чому саме Конотоп? Письменник добре знав це місто, бував там, спілкувався з місцевими жителями, чув їхні історії та легенди. Конотоп тоді був типовим козацьким містечком – з сотником, писарем, ратушею і всією тією старшиною, яку так смачно висміяв автор.
До речі, сама назва “Конотоп” – це не просто власна назва міста. Слово означає місце, де коні в’язнуть, тобто болотисту, топку місцевість, де важко пройти. Символічно, чи не так?
Квітка-Основ’яненко взяв реальні умови життя, реальні типажі людей і додав туди український фольклор, народні вірування у відьом, чортів та чаклунство. Вийшло щось середнє між реалізмом і фантастикою – саме те, що потім назвуть окремим жанром.
Жанр: коли реальність зустрічається з містикою
“Конотопська відьма” – сатирично-фантастична повість. Сатирична – бо письменник їдко висміює козацьку старшину, її дурість, лінь, жадібність і обмеженість. Фантастична – бо тут є чаклунка Явдоха Зубиха, яка літає, наводить мару, чаклує і втручається в долі людей.
Цей мікс працює ідеально. Квітка-Основ’яненко не просто розповідає смішну історію про дурних сотників і хитрих писарів – він показує, як легко людьми маніпулювати через їхні страхи та забобони. Як швидко натовп перетворюється на озлоблену юрбу, готову топити жінок у ставку заради “загального блага”. Як особисті образи й помста ховаються за фасадом “боротьби з відьмами”.
Твір складається з 14 розділів і має закінчення (“закінченіє”). Кожен розділ повісті починається словами “смутний і невеселий”, які набули в українській мові статусу крилатих слів. Ця фраза стала мемом ще задовго до появи інтернету – її цитують, з неї жартують, вона міцно засіла в культурному коді українців.
Чому актуально й досі?
Майже два століття тому Квітка-Основ’яненко написав про те, що й сьогодні болить. Про владу, яка думає тільки про себе. Про чиновників, які підставляють один одного заради кар’єри. Про те, як легко звинуватити когось у всіх бідах – відьом, сусідів, “ворогів народу”, – аби тільки не брати відповідальність на себе. Механізми ті самі, змінилися лише декорації. Чи не про це ми й досі читаємо щодня в новинах?
Тому “Конотопська відьма” й живе так довго. Бо це не просто байка про чаклунство – це універсальна історія про людську природу, яка не змінюється століттями.
