Морфологічний розбір – це розбір слова як частини мови. Потрібно визначити, до якої частини мови воно належить, поставити в початкову форму, назвати граматичні ознаки та з’ясувати його роль у реченні.
При цьому важливо дивитися не лише на саме слово, а й на контекст. Наприклад, у реченні «Мама поставила чашку на стіл» слово «чашку» стоїть у знахідному відмінку і є додатком. А в реченні «Чашка впала» те саме слово вже має називний відмінок і виступає підметом.
Уміння робити такий розбір допомагає не просто виконувати шкільні завдання. Воно потрібне, щоб краще розуміти відмінювання слів, форми дієслова, частини мови та зв’язки між словами в реченні.
Чим морфологічний розбір відрізняється від морфемного та фонетичного
У підручниках над словом часто ставлять цифру, яка підказує, який саме розбір потрібно зробити. Тут легко заплутатися, особливо між розбором слова за будовою і морфологічним розбором. Різниця між ними насправді проста: в одному випадку ми розбираємо будову слова, в іншому – визначаємо частину мови та її ознаки.
Інфографіка 1 · Що означає цифра над словом
ФонетичнийЗвуки, склади, наголос, транскрипція
За будовоюКорінь, префікс, суфікс, закінчення
МорфологічнийЧастина мови та її ознаки
СинтаксичнийБудова речення, члени речення
| Розбір | Що аналізуємо | Результат |
|---|---|---|
Фонетичний ¹ |
Звукову оболонку | про́-лі-сок, 3 склади, наголос на 1-му; 8 букв, 8 звуків |
Морфемний ² |
Значущі частини | про- (префікс), -ліс- (корінь), -ок (суфікс), нульове закінчення |
| Словотвірний | Від чого й як утворене | пролісок ← ліс (префіксально-суфіксальний спосіб) |
Морфологічний ³ |
Частину мови та її форми | іменник, загальна назва, неістота, ч. р., ІІ відміна, тверда група, одн., Н. в. |
Синтаксичний ⁴ |
Роль у реченні | підмет (у реченні «Пролісок зацвів першим») |
Отже, морфемний розбір – це погляд усередину слова, морфологічний – назовні, на його поведінку в реченні. Найтиповіша плутанина в зошитах виглядає так: замість характеристики частини мови учень акуратно виділяє корінь і закінчення, бо саме з цим у нього асоціюється слово «розбір».
Загальний план морфологічного розбору: три обов’язкові кроки
Для різних частин мови перелік ознак буде своїм, але сам порядок розбору майже не змінюється. Спочатку визначаємо, що це за частина мови, потім розбираємо її граматичні ознаки, а наприкінці з’ясовуємо роль слова в реченні.
Інфографіка 2 · Універсальний алгоритм
Постійні і непостійні ознаки: у чому різниця
Інфографіка 3 · Дві групи ознак
Постійні
Належать слову завжди, у будь-якій формі. Визначаються за початковою формою.
- Іменник: рід, відміна, істота/неістота
- Прикметник: розряд, група
- Дієслово: вид, перехідність, дієвідміна
Непостійні
Змінюються від речення до речення. Визначаються за словом у тексті.
- Іменник: число, відмінок
- Прикметник: рід, число, відмінок, ступінь
- Дієслово: спосіб, час, особа, рід, число
Початкова форма: найпоширеніші помилки
Помилка у визначенні початкової форми тягне за собою помилки в наступних пунктах розбору. Наприклад, для слова дітям початкова форма – дитина, а не діти. Для прикметника синіми початкова форма – синій, а не синя, навіть якщо він стоїть поруч з іменником жіночого роду.
| Частина мови | Початкова форма | Приклад: слово в тексті → початкова форма |
|---|---|---|
| Іменник | Називний відмінок однини | дітям → дитина; дверима → двері (тільки множина) |
| Прикметник | Н. в. однини чоловічого роду | синіми → синій |
| Числівник (кількісний) | Називний відмінок | трьома → три |
| Числівник (порядковий) | Н. в. однини чоловічого роду | сьомої → сьомий |
| Займенник | Н. в. (для змінюваних – однини ч. р.) | нам → ми; своєю → свій |
| Дієслово | Неозначена форма (інфінітив) | напишуть → написати |
| Дієприкметник | Н. в. однини чоловічого роду | скошеною → скошений |
| Дієприслівник, прислівник | Незмінні – початкової форми не мають | читаючи, швидко |
Як швидко визначити частину мови
Інфографіка 4 · Ланцюжок питань
Схема морфологічного розбору слова
Морфологічний розбір також називають морфологічним аналізом слова. Якщо потрібна коротка шпаргалка, орієнтуйтеся на цю схему. Для кожної частини мови спочатку визначаємо початкову форму, далі – постійні й непостійні ознаки, а наприкінці вказуємо синтаксичну роль у реченні.
| Частина мови | Початкова форма | Постійні ознаки | Непостійні ознаки | Типова роль |
|---|---|---|---|---|
| Іменник | Н. в. однини | власна/загальна, істота/неістота, рід, відміна, група | число, відмінок | підмет, додаток, обставина та ін. |
| Прикметник | Н. в., одн., ч. р. | розряд, група | ступінь порівняння, рід, число, відмінок | означення, частина присудка |
| Числівник | Н. в. | розряд за значенням, будова | відмінок; рід і число, якщо є | разом з іменником може бути одним членом речення |
| Займенник | Н. в. (якщо форма є) | розряд, особа для особових | рід, число, відмінок – залежно від займенника | підмет, додаток, означення та ін. |
| Дієслово | інфінітив | вид, перехідність, дієвідміна | спосіб, час, особа або рід, число | присудок |
| Дієприкметник | Н. в., одн., ч. р. | стан, вид, час | рід, число, відмінок, форма | означення або частина присудка |
| Дієприслівник | – | вид, твірне дієслово | незмінний | обставина |
| Прислівник | – | розряд за значенням | незмінний; для якісних можливий ступінь порівняння | здебільшого обставина |
| Службові частини мови | – | ознаки залежать від конкретної частини мови | незмінні | самостійно членами речення не виступають |
Морфологічний розбір у 4, 6 та 7 класах: що потрібно знати
Обсяг морфологічного розбору залежить від класу й теми, яку вже пройшли. У початковій школі учні визначають основні ознаки частин мови, а в 6-7 класах переходять до повних схем розбору.
| Клас | На чому зосереджуються | Що варто вміти |
|---|---|---|
| 4 клас | Базове розпізнавання частин мови | поставити питання, назвати частину мови, визначити основні граматичні ознаки, відомі за програмою |
| 6 клас | Іменник, прикметник, числівник, займенник | визначати початкову форму, постійні й непостійні ознаки, синтаксичну роль |
| 7 клас | Дієслово та його форми, прислівник, службові частини мови | робити повний розбір дієслова, дієприкметника, дієприслівника, прислівника, прийменника, сполучника й частки |
Порядок окремих пунктів може трохи відрізнятися в різних підручниках, тому для контрольної роботи краще звірятися зі схемою, яку використовує ваш учитель.
Морфологічний розбір іменника: план і зразок
В іменника потрібно визначити досить багато ознак: рід, відміну, групу, число, відмінок та інші. Найчастіше складнощі виникають з відміною і групою. Їх визначають за початковою формою слова, а не за тим закінченням, яке бачимо в конкретному реченні.
План розбору
- Частина мови, загальне значення (предмет), питання.
- Початкова форма – Н. в. однини.
- Постійні ознаки: власна чи загальна назва; істота чи неістота; конкретна чи абстрактна (збірна, речовинна); рід; відміна; група (тверда, м’яка, мішана).
- Непостійні ознаки: число; відмінок.
- Синтаксична роль.
| Ознака | Як визначити | Приклади |
|---|---|---|
| Істота / неістота | За питанням хто? чи що?, а не за «живий – неживий» | лялька, мрець – істоти; народ, ліс – неістоти |
| Власна / загальна | Індивідуальна назва пишеться з великої літери | Дніпро – власна; річка – загальна |
| Рід | Підставте він, вона, воно | біль (він) – ч. р.; путь (вона) – ж. р. |
| І відміна | ж. і ч. р. із закінченням -а, -я | стежка, земля, Микола |
| ІІ відміна | ч. р. з нульовим закінченням і на -о; с. р. на -о, -е | дуб, батько, вікно, поле |
| ІІІ відміна | ж. р. з нульовим закінченням + слово «мати» | ніч, радість, мати |
| IV відміна | с. р. на -а, -я з суфіксами -ат-, -ят-, -ен- | теля, ім’я, курча |
| Група | За кінцевим приголосним основи: твердий / м’який / шиплячий | гора – тверда; земля – м’яка; круча – мішана |
Зразок розбору
Речення: Осіннє сонце тихо гріло принишклу землю.
Землю – це іменник, бо означає предмет і відповідає на питання що? Початкова форма – земля. Постійні ознаки: загальна назва, неістота, конкретний іменник, жіночого роду, І відміни, м’якої групи. Непостійні ознаки: слово вжите в однині, у знахідному відмінку. У реченні гріло (що?) землю – виступає додатком.
- Ім., предмет, гріло (що?) землю.
- Поч. ф. – земля.
- Пост.: заг., неістота, конкр., ж. р., І відм., м’яка гр.
- Непост.: одн., З. в.
- Додаток.
Морфологічний розбір прикметника: план і зразок
З прикметником трохи простіше, якщо спочатку знайти іменник, якого він стосується. Рід, число і відмінок прикметника зазвичай збігаються з відповідними ознаками цього іменника. Це зручний спосіб перевірити себе під час розбору.
План розбору
- Частина мови, значення (ознака предмета), питання.
- Початкова форма – Н. в. однини чоловічого роду.
- Постійні: розряд за значенням (якісний, відносний, присвійний); група (тверда чи м’яка).
- Непостійні: ступінь порівняння (лише для якісних); повна чи коротка форма; рід, число, відмінок.
- Синтаксична роль.
| Розряд | Питання й значення | Перевірка | Приклади |
|---|---|---|---|
| Якісний | Ознака, що виявляється більшою або меншою мірою | Утворює ступені порівняння, поєднується з «дуже» | теплий, розумний, гіркий |
| Відносний | Ознака за матеріалом, часом, місцем, призначенням | Замінюється сполукою: дерев’яний = з дерева | осінній, шкільний, залізний |
| Присвійний | Належність особі або тварині; чий? | Суфікси -ів, -їв, -ин, -їн, -ач-, -яч- | батьків, Оксанин, вовчий |
| Ступінь | Проста форма | Складена форма |
|---|---|---|
| Звичайний | теплий | |
| Вищий | тепліший | більш теплий |
| Найвищий | найтепліший | найбільш теплий |
Зразок розбору
Речення: Осіннє сонце тихо гріло принишклу землю.
Осіннє – прикметник, означає ознаку предмета: сонце (яке?) осіннє. Початкова форма – осінній. Постійні ознаки: відносний, бо вказує на ознаку за часом і замінюється сполукою «сонце осені»; м’яка група. Непостійні ознаки: ступенів порівняння не утворює; середнього роду, в однині, у називному відмінку – такі самі, як в іменника сонце. У реченні виступає означенням.
- Прикм., ознака предмета, сонце (яке?) осіннє.
- Поч. ф. – осінній.
- Пост.: відносний, м’яка гр.
- Непост.: ступенів порівняння не має; с. р., одн., Н. в.
- Означення.
Морфологічний розбір числівника
З числівниками є одна поширена помилка: за них іноді приймають будь-які слова, пов’язані з числами. Але «трійка», «сотня» чи «десяток» – це іменники. Числівник безпосередньо називає кількість або порядок предметів при лічбі.
План розбору
- Частина мови, значення (кількість або порядок при лічбі), питання скільки? котрий?
- Початкова форма – Н. в.
- Постійні: розряд за значенням; будова (простий, складний, складений).
- Непостійні: відмінок; рід і число (якщо слово їх має).
- Синтаксична роль (часто разом з іменником становить один член речення).
| Група | Різновид | Приклади |
|---|---|---|
| Кількісні | Власне кількісні | сім, двадцять, тисяча |
| Дробові | дві третіх, півтора | |
| Збірні | двоє, четверо, обидва | |
| Неозначено-кількісні | кілька, багато, декілька | |
| Порядкові | Указують порядок | перший, сьомий, двадцятий |
| За будовою | Прості (один корінь) | п’ять, сто |
| Складні (два корені) | сімнадцять, п’ятдесят | |
| Складені (кілька слів) | двадцять три, тисяча дев’ятсот |
Зразок розбору
Речення: До фінішу залишилося сімнадцять метрів.
Сімнадцять – числівник, означає кількість: метрів (скільки?) сімнадцять. Початкова форма – сімнадцять. Постійні ознаки: кількісний, власне кількісний; за будовою складний, бо має два корені. Непостійна ознака: називний відмінок. У реченні разом з іменником метрів становить один член речення – підмет.
- Числ., кількість, метрів (скільки?) сімнадцять.
- Поч. ф. – сімнадцять.
- Пост.: кількісний, власне кількісний, складний.
- Непост.: Н. в.
- Разом з ім. «метрів» – підмет.
Морфологічний розбір займенника
Займенник не називає предмет, особу чи ознаку прямо, а лише вказує на них. Тому під час розбору спочатку потрібно з’ясувати, на що саме він указує і до якого розряду належить.
План розбору
- Частина мови, на що вказує, питання.
- Початкова форма – Н. в. однини.
- Постійні: розряд за значенням; особа (для особових).
- Непостійні: рід, число, відмінок (ті, що є).
- Синтаксична роль.
| Розряд | Приклади | Розряд | Приклади |
|---|---|---|---|
| Особові | я, ти, він, ми, вони | Означальні | увесь, кожен, сам, інший |
| Зворотний | себе | Питальні | хто? що? який? чий? |
| Присвійні | мій, твій, наш, свій | Відносні | хто, що, який (у складному реченні) |
| Вказівні | той, цей, такий, стільки | Неозначені | дехто, будь-який, хтось |
| Заперечні | ніхто, ніщо, жоден | ||
Зразок розбору
Речення: Учитель довго дивився на нього.
Нього – займенник, бо не називає особу, а лише вказує на неї: дивився (на кого?) на нього. Початкова форма – він. Постійні ознаки: особовий, 3-тя особа. Непостійні ознаки: чоловічого роду, в однині, у знахідному відмінку. У реченні виступає додатком.
- Займ., вказує на особу, дивився (на кого?) на нього.
- Поч. ф. – він.
- Пост.: особовий, 3-тя ос.
- Непост.: ч. р., одн., З. в.
- Додаток.
Морфологічний розбір дієслова: план і зразок
У дієслова ознак більше, ніж у багатьох інших частин мови, тому тут краще дотримуватися чіткого порядку. Вид, перехідність і дієвідміну визначаємо за дієсловом та його початковою формою, а час, спосіб, особу, рід і число – за тією формою, яка стоїть у реченні.
Окремо варто перевірити перехідність. Перехідне дієслово може керувати іменником у знахідному відмінку без прийменника: «читати книжку». У словосполученні «дякувати другові» такої ознаки немає, тому дієслово неперехідне.
План розбору
- Частина мови, значення (дія або стан), питання.
- Початкова форма – інфінітив.
- Постійні: вид (доконаний / недоконаний); перехідність; дієвідміна.
- Непостійні: спосіб (дійсний, умовний, наказовий); час (тільки в дійсному способі); особа або рід; число.
- Синтаксична роль – найчастіше присудок.
| Ознака | Спосіб перевірки | Приклад |
|---|---|---|
| Вид | Питання без «з-/на-/по-» → недоконаний; з префіксом «що зробити?» → доконаний | писати (недок.) – написати (док.) |
| Перехідність | Чи керує іменником у З. в. без прийменника | читати книжку – перехідне; сидіти – неперехідне |
| І дієвідміна | Закінчення -е, -єш, -е, -емо, -ете, -уть/-ють | гріти → гріє, гріють |
| ІІ дієвідміна | Закінчення -и, -иш, -ить, -имо, -ите, -ать/-ять | говорити → говорить, говорять |
| Спосіб | Реальна дія / умовна з «би, б» / наказ | пишу – писав би – пиши |
| Особа чи рід | У теперішньому й майбутньому – особа; у минулому – рід | пишеш (2-га ос.) – писав (ч. р.) |
Зразок розбору
Речення: Осіннє сонце тихо гріло принишклу землю.
Гріло – дієслово, означає дію: сонце (що робило?) гріло. Початкова форма – гріти. Постійні ознаки: недоконаний вид, бо відповідає на питання що робити?; перехідне, бо керує іменником у знахідному відмінку без прийменника – гріло землю; І дієвідміна, бо гріє, гріють. Непостійні ознаки: дійсний спосіб, минулий час, середній рід, однина. У реченні – простий дієслівний присудок.
- Дієсл., дія, сонце (що робило?) гріло.
- Поч. ф. – гріти.
- Пост.: недок. вид, перех., І дієвідм.
- Непост.: дійсн. сп., мин. час, с. р., одн.
- Простий дієслівний присудок.
Морфологічний розбір дієприкметника
У дієприкметника під час розбору потрібно врахувати ознаки і дієслова, і прикметника. Від дієслова він має вид, час і стан, а як прикметник змінюється за родами, числами та відмінками. Щоб не заплутатися, ці дві групи ознак зручніше записувати окремо.
План розбору
- Особлива форма дієслова, означає ознаку предмета за дією, питання який?
- Початкова форма – Н. в. однини чоловічого роду.
- Ознаки дієслова: стан (активний / пасивний); вид; час.
- Ознаки прикметника: рід, число, відмінок; повна чи коротка форма.
- Синтаксична роль – означення (або частина складеного присудка).
| Стан | Значення | Суфікси | Приклади |
|---|---|---|---|
| Активний | Предмет сам виконав дію | -л-, (рідше -уч-, -юч-) | пожовклий, посивілий, зів’ялий |
| Пасивний | Дію виконано над предметом | -н-, -ен-, -т- | написаний, скошений, розбитий |
Дієприкметниковий зворот – це дієприкметник із залежними словами. Якщо він стоїть після означуваного іменника, його виділяють комами: Земля, скошена вчора, парувала. Якщо перед – кому зазвичай не ставлять.
Зразок розбору
Речення: Осіннє сонце тихо гріло принишклу землю.
Принишклу – дієприкметник, особлива форма дієслова; означає ознаку предмета за дією: землю (яку?) принишклу. Початкова форма – принишклий. Ознаки дієслова: активний стан, бо предмет сам виконав дію; доконаний вид; минулий час. Ознаки прикметника: жіночий рід, однина, знахідний відмінок, повна форма. У реченні виступає означенням.
- Дієприкм. (форма дієсл.), ознака за дією, землю (яку?) принишклу.
- Поч. ф. – принишклий.
- Ознаки дієсл.: активн. стан, док. вид, мин. час.
- Ознаки прикм.: ж. р., одн., З. в., повна форма.
- Означення.
Морфологічний розбір дієприслівника
Розбір дієприслівника коротший, тому що ця форма не змінюється за родами, числами чи відмінками. Насамперед потрібно визначити, від якого дієслова він утворений, який має вид і яку додаткову дію називає.
План розбору
- Особлива форма дієслова, означає додаткову дію, питання що роблячи? що зробивши?
- Ознаки дієслова: вид; від якого дієслова утворений.
- Незмінюваність – не має роду, числа, відмінка, часу.
- Синтаксична роль – обставина.
| Вид | Питання | Суфікси | Приклади |
|---|---|---|---|
| Недоконаний | що роблячи? | -учи, -ючи, -ачи, -ячи | читаючи, несучи, лежачи |
| Доконаний | що зробивши? | -ши, -вши | прочитавши, принісши |
Зразок розбору
Речення: Прочитавши листа, вона довго мовчала.
Прочитавши – дієприслівник, особлива форма дієслова; означає додаткову дію тієї самої особи: мовчала (що зробивши?) прочитавши. Утворений від дієслова прочитати, має доконаний вид. Це незмінна форма: не має роду, числа, відмінка й часу. Разом із залежним словом утворює дієприслівниковий зворот «прочитавши листа» і виступає обставиною часу.
- Дієприсл. (форма дієсл.), додаткова дія, мовчала (що зробивши?) прочитавши.
- Утв. від дієсл. «прочитати»; док. вид.
- Незмінна форма.
- Обставина часу (у складі дієприсл. звороту).
Морфологічний розбір прислівника
Прислівник – незмінна частина мови, тому рід, число або відмінок у нього не визначають. Під час розбору важливі насамперед значення, питання, розряд і синтаксична роль у реченні.
План розбору
- Частина мови, означає ознаку дії, іншої ознаки або предмета; питання.
- Розряд за значенням.
- Ступінь порівняння (лише для якісно-означальних на -о, -е).
- Незмінюваність; за потреби – спосіб творення.
- Синтаксична роль – здебільшого обставина.
| Група | Різновид | Питання | Приклади |
|---|---|---|---|
| Означальні | Якісно-означальні | як? | тихо, гарно, весело |
| Кількісно-означальні | скільки? якою мірою? | дуже, тричі, мало | |
| Способу дії | яким способом? | пішки, бігом, уплав | |
| Обставинні | Місця | де? куди? звідки? | тут, ліворуч, здалеку |
| Часу | коли? відколи? | вчора, завжди, зранку | |
| Причини | чому? | спересердя, зопалу | |
| Мети | для чого? навіщо? | навмисне, напоказ |
Зразок розбору
Речення: Осіннє сонце тихо гріло принишклу землю.
Тихо – прислівник, означає ознаку дії: гріло (як?) тихо. За значенням означальний, якісно-означальний. Ужитий у звичайному ступені порівняння: вищий – тихіше, найвищий – найтихіше. Це незмінне слово, утворене від прикметника тихий суфіксальним способом. У реченні виступає обставиною способу дії.
- Присл., ознака дії, гріло (як?) тихо.
- Означальний, якісно-означальний.
- Звич. ступінь (тихіше, найтихіше).
- Незмінне; утв. від прикм. «тихий».
- Обставина способу дії.
Розбір службових частин мови: прийменника, сполучника, частки
Службові частини мови розбирають інакше, ніж іменник, прикметник чи дієслово. Вони не називають предметів, ознак або дій і самі по собі не є членами речення. Для кожної службової частини мови є свій короткий набір ознак, які потрібно вказати.
Інфографіка 5 · Карта частин мови української мови
- іменник
- прикметник
- числівник
- займенник
- дієслово
- прислівник
- інфінітив
- дієприкметник
- дієприслівник
- форми на -но, -то
- прийменник
- сполучник
- частка
- вигук
- звуконаслідування
План розбору
| Частина мови | Що вказуємо | Зразок |
|---|---|---|
| Прийменник | 1) службова частина мови; 2) з яким відмінком ужито; 3) походження (непохідний / похідний); 4) будова (простий, складний, складений); 5) не член речення | біля – прийменник, ужитий з Р. в., похідний, простий, не член речення |
| Сполучник | 1) службова частина мови; 2) сурядний чи підрядний, розряд за значенням; 3) будова; 4) уживання (одиничний, повторюваний, парний); 5) не член речення | і – сполучник, сурядний єднальний, простий, одиничний, не член речення |
| Частка | 1) службова частина мови; 2) розряд (формотворча, словотворча, модальна); 3) що виражає; 4) не член речення | не – частка, модальна заперечна, надає значення заперечення, не член речення |
| Вигук | 1) вигук; 2) розряд (емоційний, спонукальний, етикетний, звуконаслідувальний); 3) незмінний; 4) зазвичай не член речення | ой – вигук, емоційний, незмінний, членом речення не виступає |
Морфологічний розбір прийменника
Для прийменника вказують, з яким відмінком він ужитий, його походження та будову. Сам прийменник не є членом речення, але входить до складу словосполучення разом з іменником або займенником.
Речення: Біля старої школи росте могутній дуб.
Біля – прийменник, службова частина мови; сам питання не має, до нього не можна поставити питання. Ужитий з родовим відмінком: біля (чого?) школи. За походженням похідний, бо утворений від прислівника; за будовою простий. Членом речення не виступає, але входить до складу обставини «біля старої школи».
- Прийм., служб. ч. м.
- Ужитий з Р. в.: біля (чого?) школи.
- Похідний, простий.
- Не член речення; входить до складу обставини.
Морфологічний розбір сполучника
У сполучника визначають, сурядний він чи підрядний, називають розряд за значенням, будову та спосіб уживання. Наприклад: і – сполучник, сурядний, єднальний, простий, одиничний; членом речення не виступає.
Морфологічний розбір частки
Для частки насамперед визначають її розряд і значення, яке вона додає слову або реченню. Наприклад: невже – частка, модальна, питальна; незмінна, членом речення не виступає.
Морфологічний розбір вигука
У вигука вказують розряд за значенням і незмінюваність. Наприклад: ой – вигук, емоційний, незмінний; зазвичай членом речення не виступає.
Морфологічний розбір речення: як розібрати всі слова по черзі
Якщо в завданні потрібно розібрати речення за частинами мови, слід пройтися по кожному слову окремо. Не варто пропускати прийменники, сполучники чи частки: вони теж мають свою морфологічну характеристику. Спочатку зручно визначити частини мови всіх слів, а потім уже робити повний розбір потрібних.
Речення: Біля старої школи росте могутній дуб, і його гілки шумлять на вітрі.
| Слово | Частина мови | Початкова форма | Ключові ознаки | Член речення |
|---|---|---|---|---|
| біля | прийменник | – | похідний, з Р. в. | не член речення |
| старої | прикметник | старий | якісний, тверда група, ж. р., одн., Р. в. | означення |
| школи | іменник | школа | загальна, неістота, ж. р., І відміна, тверда група, одн., Р. в. | обставина місця |
| росте | дієслово | рости | недок. вид, неперехідне, І дієвідміна, теп. час, 3-тя ос., одн. | присудок |
| могутній | прикметник | могутній | якісний, м’яка група, ч. р., одн., Н. в. | означення |
| дуб | іменник | дуб | загальна, неістота, ч. р., ІІ відміна, тверда група, одн., Н. в. | підмет |
| і | сполучник | – | сурядний єднальний, простий | не член речення |
| його | займенник | він | особовий у значенні присвійного, 3-тя ос., одн. | означення |
| гілки | іменник | гілка | загальна, неістота, ж. р., І відміна, тверда група, мн., Н. в. | підмет |
| шумлять | дієслово | шуміти | недок. вид, неперехідне, ІІ дієвідміна, теп. час, 3-тя ос., мн. | присудок |
| на | прийменник | – | непохідний, з М. в. | не член речення |
| вітрі | іменник | вітер | загальна, неістота, ч. р., ІІ відміна, тверда група, одн., М. в. | обставина місця |
Зразки усного та письмового розбору: як оформити в зошиті
Усний і письмовий розбір містять ті самі основні відомості, але оформлюються по-різному. Усно ознаки слова називають повними реченнями, а в зошиті їх зазвичай записують коротко, за пунктами та з усталеними скороченнями.
| Запис | Значення | Запис | Значення |
|---|---|---|---|
| ч. р. / ж. р. / с. р. | чоловічий, жіночий, середній рід | Н. в., Р. в., Д. в., З. в., О. в., М. в., Кл. в. | відмінки |
| одн. / мн. | однина, множина | І, ІІ, ІІІ, IV відм. | відміна іменника |
| док. / недок. вид | доконаний, недоконаний | І, ІІ дієвідм. | дієвідміна |
| теп. / мин. / майб. час | час дієслова | ос. | особа |
Порядок оформлення на сторінці:
- Випишіть слово так, як воно стоїть у реченні, і поставте над ним цифру 3.
- Нижче – пункти плану з нової строки, кожен з абзацу.
- У дужках наводьте питання від головного слова: гріло (що?) землю.
- Останнім рядком – синтаксична роль.
землю³ – ім., предмет; поч. ф. земля; заг., неістота, ж. р., І відм., м’яка гр.;
одн., З. в.; додаток.
Морфологічний розбір слова онлайн: чи можна довіряти сервісам
Онлайн-сервіси можуть допомогти швидко перевірити частину мови та деякі граматичні ознаки, але готову відповідь краще не переписувати без перевірки. Одне й те саме слово в різному контексті може мати різний розбір. Наприклад, «шию» може бути формою іменника або дієслова, а «три» – числівником або формою дієслова «терти».
Є й інша проблема: автоматичний розбір часто не містить усіх ознак, які вимагають у школі, а синтаксичну роль слова сервіс може взагалі не визначити. Тому зручніше спочатку зробити розбір самостійно, а онлайн-інструмент використати для перевірки.
Типові помилки під час морфологічного розбору
Більшість помилок у морфологічному розборі повторюються: неправильно визначена початкова форма, переплутані постійні й непостійні ознаки, пропущена синтаксична роль. Нижче зібрані найтиповіші випадки та коротко показано, як їх виправити.
| Помилка | Чому виникає | Як правильно |
|---|---|---|
| Початкову форму беруть із тим самим родом чи числом, що й у тексті | Списують форму зі слова в реченні | синіми → синій, а не «синя»; дітям → дитина |
| Дієприкметник називають прикметником | Обидва відповідають на питання «який?» | Перевірте, чи є значення дії: скошений = той, який скосили |
| Прислівник плутають з іменником із прийменником | Однакове звучання | вгору (присл.) – у гору (ім. з прийм.) |
| «Живий – неживий» замість «істота – неістота» | Побутова логіка | Орієнтуйтеся лише на питання: народ (що?) – неістота |
| У минулому часі дієслова визначають особу | Автоматизм | У минулому часі – рід і число, особи немає |
| Службовим словам приписують роль члена речення | Прийменник стоїть поряд з іменником | Прийменник входить до складу члена речення, але сам ним не є |
| Пропускають синтаксичну роль | Здається необов’язковим | Це окремий пункт плану – без нього розбір неповний |
| Ознаки визначають без речення | Слово розбирають ізольовано | Непостійні ознаки читаються тільки з контексту |
Інфографіка 6 · Чек-лист самоперевірки перед здачею
- Названо частину мови й поставлено питання від головного слова
- Початкова форма справді початкова (не скопійована з тексту)
- Постійні та непостійні ознаки не перемішані
- Указано всі ознаки, які має ця частина мови, і жодної зайвої
- Визначено синтаксичну роль саме в цьому реченні
- Скорочення записані загальноприйнято
